26.02.2025

До Дня спротиву окупації Криму - історії кримців, що живуть у Дніпрі

  26 лютого кримські татари відзначають День опору окупації Криму. Ця дата пов’язана з подіями, коли біля будівлі Верховної Ради Криму в Сімферополі відбувся масовий мітинг на підтримку територіальної цілісності України. Разом з іншими проукраїнськими активістами татари виступили проти проросійських сил, які намагалися легітимізувати подальшу окупацію Криму.

З 2016 року в Україні ця дата офіційно визнана Днем опору Криму російській окупації.

Студент «Дніпровської політехніки» Назар Шарков записав історії трьох переселенців з Криму, які виїхали з півострова ще до окупації. Вони розповіли, чому залишили рідний край, та про життя у Дніпрі.

Викладач історії та військовослужбовець Вадим Цингареллі народився у Керчі. У 2010 році залишив півострів після перемоги Віктора Януковича на президентських виборах. За його словами, він, як історик проаналізував події. Знав, що нова влада приведе до повстання народу та розумів, що протистояння треба переживати в іншому регіоні.

“Його прихід мав призвести до величезних проблем в країні. І люди мали вийти проти цього “узурпатора”. Було зрозуміло, що він і його команда просто так владу не залишать. Крим завжди відставав в економічному плані, там здобували перемогу комуністи та регіонали. За цей час вони зміцнили свій вплив”, - розповів чоловік.

Вадим говорить: у Дніпрі він проживав в студентські роки, тому чудово знав настрої місцевих жителів. На той час проблем з роботою і помешканням не мав. 

У 2013 році відстояв майдан у Дніпрі, після чого з побратимами поїхав до Києва. Однак втручання росії до Криму і на Донбас не очікував, до останнього сподівався на швидке закінчення конфлікту. Каже: зв'язки з усіма знайомими в Криму обірвав.

“Ми думали, що зможемо московитів викинути з Криму. Після окупації мої друзі й товариші не розуміли мене і мою проукраїнську позицію. Дехто навіть хотів це довести, але як професійний історик вже я доводив незаконність ситуації. Кілька людей підтримували мене, але вони зі мною не спілкуються через страх ФСБ”, - зазначив Вадим.

Після початку повномасштабного вторгнення у 2022 році доєднався до лав ЗСУ, бо маючи велику позицію, знання історії та досвід майдану, не мав права зробити по іншому: говорить він.

“Якщо ми не встанемо на захист, ми просто втратимо Україну. Це вже відбувалося в різні періоди. Я не хочу, щоб ми знову стали частиною імперії. Для росіян питання Криму дуже болюче, бо людям зомбували мізки протягом десятиліть. На мою думку, він повернеться лише після розпаду росії”, - сказав чоловік. 

Інший мешканець Дніпра — представник кримськотатарської діаспори Дамелір проживає в Дніпрі з 2003 року після проходження військової служби. Тоді ж перевіз близьких родичів, лише деякі залишилися у Криму. У 1944 році його бабусю у віці 9 років разом з родиною депортували до Середньої Азії.

“18 травня прийшли з ранку, дали 15 хвилин на збори. Зібрали і завантажили в вагони, в яких везли худобу. Їхали десь 3 тижні, там люди розташовувалися як могли: копали землянки, пили зі ставків. 50% людей загинуло.

За його словами, труднощів після переїзду не було. Найбільше кримські татари страждали через своє походження в радянські часи. У новому місті бачив перспективу. Після перемоги України сподівається повернутися до Криму.

“Батьки розповідали, раніше не можна було придбати будинок. В мій час таких проблем не було. Максимум могли назвати “не українцем”. Для мене Дніпро було великим містом можливостей, працював по максимуму. Але в мене є велика мрія, що Крим стане вільним українським, а не окупованим Росією”, - розповів чоловік.

Керівник кримськотатарського центру Кемал Мустафаєв мав власний бізнес. До 2014 року жив на дві території. Після окупації мав проблеми з виїздом, тому вирішив залишитися у Дніпрі та вивіз свою родину.

“Моєму двоюрідному братові почали погрожувати і я йому допоміг. Потім почали переїжджати всі знайомі, хто мав проукраїнську позицію. Тут був як алантай, одні приїжджали, потім замість них інші. З деякими родичами я спілкуюсь, на щастя є Інтернет. В мене батько там залишився, він вже похилого віку”, - сказав чоловік.

Нині на Дніпропетровщині, за словами голови кримськотатарського культурно-освітнього центру Кемала Мустафаєва, проживають 2,5 тисячі переселених кримських осіб. 

Говорить: вони регулярно проводять пам'ятні заходи, між собою спілкуються кримськотатарською мовою. Займалися волонтерською діяльністю. Також допомагали діаспори з інших країн.

“Ми їздили по лікарнях, передавали харчі багатодітним родинам і в інші міста, спілкуємось з облрадою. Раніше у Дніпрі багато людей було з Криму, зараз роз'їхалися по Україні та за кордон. Сподіваюсь, дипломатичним шляхом вдасться повернути Крим, бо багатьох кримців це хвилює і вони хочуть до України”, - розповів чоловік.

Автор — Назар Шарков, студент 061-22-1