СУМІСНІ БУДЕМО?
(У чому збігаються і чим різняться європейські підходи до оцінки якості освіти з вітчизняними критеріями?)
Інтеграційні процеси висувають нові завдання перед національною вищою школою. Україна чітко визначила курс на входження в європейський освітній простір, у зв’язку з чим наполегливо і послідовно здійснюється модернізація освітньої діяльності в контексті європейських вимог, робляться рішучі кроки щодо приєднання до Болонського процесу, який розпочався у 1999 р. підписанням міністрами освіти 29 європейських країн Болонської декларації. Стрижневим курсом Болонського процесу є перетворення Європи на найбільш розвинутий і конкурентоспроможний освітній простір на планеті. Болонська декларація передбачає реалізацію низки ідей і перетворень: формування в Європі єдиного, відкритого освітнього простору; перехід до двоступеневої структури вищої освіти, визнання кваліфікації бакалавра на ринку праці; збільшення частки самостійної роботи студента до 50 % і вище; поліпшення контролю якості освіти; впровадження системи академічних кредитів (ECTS) — Європейської кредитно-трансферної системи.
Болонський процес спрямований на зближення освітніх систем європейських країн зі збереженням більшості досягнень і кращих традицій в освіті, досягнутих Україною за її більш ніж тисячолітню історію.
У вересні 2003 року в Берліні на зустрічі міністрів, відповідальних за вищу освіту в європейських країнах, що приєдналися до Болонської декларації, мандат на розробку і узгодження системи стандартів, процедур та настанов щодо забезпечення якості отримала Європейська асоціація із забезпечення якості вищої освіти (European Network for Quality Assurance in Higher Education, ENQA). До чергової зустрічі міністрів, яка відбулася вже в травні 2005 року в Бергені, ENQA спільно з низкою інших організацій (EUA, EURASHE і ESIB) в рамках програми SOCRATES, що фінансується Європейською комісією, розробила документ під назвою «Standards and Guidelines for Quality Assurance in the European Higher Education Area». У жовтні минулого року документ «European Parliament and Council Recommendation on Further European Cooperation in Quality Assurance in Higher Education» був прийнятий у першому читанні рішенням Європарламенту, який таким чином визначив свою позицію щодо подальшого розвитку процесів в сфері забезпечення якості вищої освіти.
Необхідно додати, що стандарти і вимоги, розроблені ENQA, стосуються як інституційної, так і спеціалізованої оцінки якості та акредитації вищих навчальних закладів незалежно від області їх освітньої діяльності та профілю підготовки фахівців, а також підходу до акредитації - академічного чи професійного.
Стандарти для акредитації інженерних програм (EUR - ACE Framework Standards for the Accreditation of Engineering Programmes), розроблені в ході проекту EUR - ACE, призначені для спеціалізованої оцінки якості освітніх програм у галузі техніки і технологій з точки зору підготовки випускників ВНЗ до початку їх професійної інженерної діяльності. Стандарти EUR - ACE придатні для всіх областей інженерної діяльності будь-якого профілю. Вони базуються на результатах навчання (Programme Outcomes) за програмами першого та другого циклів (стосовно України - бакалаврат і магістратура), а також спеціалітет як інтегрована траєкторія, ведуча безпосередньо до кваліфікації другого циклу. Стандарти EUR - ACE гармонізовані зі стандартами Standards and Guidelines for Quality Assurance in the European Higher Education Area, розробленими ENQA, і являють собою, по суті, стандарти для оцінки інженерної освіти з позицій Болонського процесу.
Результати навчання у ВНЗ з інженерних програм групуються в стандартах EUR - ACE по шести розділам: знання, інженерний аналіз, інженерне проектування, дослідження, інженерна практика і навички більш широкого застосування (transferable skills). Рівень знань і професійних компетенцій випускників різниться за планованим результатами при навчанні за програмами першого та другого циклів. У розроблених стандартах визначені критерії, за якими проводиться оцінка програм, і процедури оцінювання. Досвід тестування стандартів EUR - ACE в різних країнах Європи показав ефективність їх застосування для оцінки якості програм підготовки фахівців до інженерної діяльності.
То чим же відрізняється держакредитація від суспільно-професійної акредитації?
По-перше, громадська акредитація не повинна дублювати державну.
Як відомо, державна акредитація в Україні - процедура надання вищому навчальному закладу певного типу права провадити освітню діяльність, пов'язану із здобуттям вищої освіти та кваліфікації, відповідно до вимог стандартів вищої освіти, а також до державних вимог щодо кадрового, науково-методичного та матеріально-технічного забезпечення.
Загальна мета процедури - намагання забезпечити якість вищої освіти, загальна риса - використання вимог та показників, що визначають потенціал та ефективність діяльності вищих навчальних закладів з надання освітніх послуг.
Для вузів поняття державної акредитації тісно пов'язано з поняттям державних освітніх стандартів вищої освіти України, що встановлюють мінімальні вимоги до змісту освіти та рівня підготовки фахівців за відповідними напрямами та спеціальностями.
У Європі немає і навряд чи будуть які-небудь освітні стандарти в тому вигляді, як вони існують у нас. Це серйозна відмінність. Воно визначає різні підходи до оцінки діяльності вузів у нас в країні і за кордоном. Проте в цьому немає ніякої трагедії. Для України державні освітні стандарти абсолютно необхідні для збереження єдиного освітнього простору та забезпечення академічної мобільності. Інша справа, вони повинні стати рамковими і давати більше свободи вузам.
Тепер про показники і критерії.
Критерії для показників держакредитаціЇ стосуються в основному спектру освітніх програм ВНЗ, захистів дисертацій аспірантами, контингенту студентів за програмами перепідготовки та підвищення кваліфікації, результатів наукової діяльності ВНЗ, забезпечення дисциплін, що викладаються навчально-методичними комплексами. Слід зазначити, що одним з показників якості підготовки фахівців з недавнього часу є ефективність внутрівузівської системи забезпечення якості освіти. Типова модель повинна бути розроблена з урахуванням світового і, зокрема, європейського досвіду.
У цілому, показники, що містяться в європейських стандартах і посібниках для оцінки якості вищої освіти, розроблених ENQA в рамках Болонського процесу, та показники для держакредитацію українських вузів досить різні. Однак не це головне. Головне те, Державна акредитаційна комісія (далі - ДАК), будучи держструктурою, не є незалежною в оцінках якості вищої освіти, як вимагають загальні принципи формування європейського Регістру агентств із забезпечення якості відповідно до рішення Європарламенту. Але в цьому також немає ніякої біди для України! За однієї умови. Якщо поряд з державною акредитацією вузів у країні буде створена національна система суспільно-професійної оцінки якості вищої освіти і акредитації освітніх програм.
На першому етапі мова може йти про формування Державної акредитаційної комісії на паритетній трьохсторонній основі – з представників держави, вищих навчальних закладів України та роботодавців.
Відгуком на цю сентенцію виявився Наказ Міністерства освіти і науки, молоді та спорту № 1258 від 20. 12. 2010 р. «Щодо Плану реалізації завдань, визначених розпорядженням Кабінету Міністрів України від 27 серпня 2010 р. № 1728«Про затвердження плану заходів щодо розвитку вищої освіти на період до 2015 року», який у п. 8 Плану оголошує: «Департаменту наукової діяльності та ліцензування вищих навчальних закладів та Департаменту вищої освіти - удосконалити механізм ліцензування та акредитації вищих навчальних закладів з урахуванням особливостей підготовки фахівців з вищою освітою, а також вжити заходів до утворення незалежних акредитаційних агенцій та агенцій з визнання документів про освіту, передбачаючи їх фінансування на госпрозрахунковій основі. Підготувати пропозиції щодо утворення незалежних акредитаційних агенцій та агенцій з визнання документів про освіту, передбачаючи їх фінансування на госпрозрахунковій основі».
Принципові відмінності цілей суспільно-професійної акредитації (визначення значних досягнень освітньої установи) від цілей державної акредитації (визначення відповідності мінімальним вимогам державних освітніх стандартів) вимагають особливого підходу до формування критеріїв і вимог, що пред'являються при проведенні суспільно-професійної акредитаційної експертизи.
Створення Асоціації суспільно-професійної акредитації вже на порозі!
Ця Асоціація, зі свого боку, має прийняти зобов'язання вносити пропозиції щодо вдосконалення процедури обліку результатів громадсько-професійної акредитації програм при державній акредитації вузів, розширювати діяльність із забезпечення міжнародного визнання національної системи суспільно-професійної акредитації, підготувати пропозиції щодо створення в Україні системи сертифікації професійних інженерів з урахуванням світового досвіду.
У чому відмінність державної акредитації від суспільно-професійної?
Перша і головна відмінність полягає в тому, що державна акредитація здійснюється офіційним органом управління освітою у порядку нагляду за діяльністю вищих навчальних закладів для підтвердження їхнього статусу, наділення певними повноваженнями і відповідальністю, перш за все з точки зору інтересів держави. А суспільно-професійна акредитація проводиться неурядовими організаціями для підвищення якості підготовки фахівців з точки зору інтересів суспільства.
Державна акредитація є по суті інституційною, тобто її об'єкт - вищий навчальний заклад у цілому. Інституційному підходу відповідають показники і критерії, на основі яких ДАК оцінює діяльність вузу. Громадська акредитація є спеціалізованою, при якій оцінюються окремі освітні програми, а не діяльність вузу в цілому. При цьому, природно, використовуються інші показники та критерії.
Ще одна важлива відмінність полягає в тому, що держакредитація є по суті академічної, а громадська акредитація професійною: оцінюються не знання взагалі (природно-наукові, гуманітарні, фахові і спеціальні), а готовність випускників до ведення професійної діяльності.
Світова практика така, що професійна акредитація освітніх програм є першим кроком до сертифікації і реєстрації інженера -професіонала. Держакредитацію вузів тут ні при чому. Наприклад, у провідних країнах, для того щоб отримати статус професійного інженера й істотно зміцнити позиції на внутрішньому та світовому ринках праці, першою умовою є отримання у вузі освіти з акредитованою професійним співтовариством програмою.
Міжнародною організацією Engineers Mobility Forum (EMF) розроблені вимоги до компетентності інженерів, що займаються самостійною професійною діяльністю, для їх сертифікації та реєстрації в якості міжнародного професійного інженера (EMF Registered International Professional Engineers). Безумовною вимогою EMF є наявність інженерної освіти, отриманої в університеті з акредитованої на основі критеріїв міжнародної організації Washington Accord програмі. АІОР співпрацює з організаціями Washington Accord і Engineers Mobility Forum з метою визнання акредитації АІОР відповідає світовим вимогам.
Критерії та процедури державної акредитації вузів і суспільно-професійної акредитації освітніх програм істотно відрізняються. У першому випадку основна увага приділяється оцінці ресурсів і показників діяльності ВНЗ, а в другому - результатам реалізації освітніх програм з точки зору якості підготовки фахівців. У першому випадку контролюється дотримання стандартам в частині мінімальних вимог до змісту освіти та рівня підготовки фахівців, ведеться пошук слабких сторін, а в другому - виявляються особливості та сильні сторони вузу, які позитивно відбиваються на якості освітніх програм і можуть бути розвинені надалі. При проведенні комплексної оцінки діяльності вищого навчального закладу для отримання державної акредитації ВНЗ, як правило, прагне приховати недоліки, а при суспільно-професійній акредитації ВНЗ навпаки, максимально демонструє переваги своїх освітніх програм.
Самообстеження, що передує візиту експертів, при проведенні суспільно-професійної акредитації освітньої програми націлене головним чином на виявлення особливостей підготовки фахівців у даному вузі. Основне завдання самообстеження в тому, щоб якомога повніше і переконливіше відповісти на запитання: «Чим у кращу сторону відрізняються випускники даного вузу від аналогічних фахівців, які закінчили інші вузи, в чому їх унікальність?» «Що ще потрібно зробити для того, щоб підвищити якість і конкурентоспроможність випускників?»
Команда експертів суспільно-професійної Асоціації, яка оцінює інженерну освітню програму, має складатися з представників прикладної науки, промисловості і вищої школи, які протягом декількох днів працюють у вузі. Вони мають зустрічатися з керівництвом, співробітниками факультету і кафедр, які беруть участь у реалізації програми, студентами, випускниками, представниками промислових підприємств і науково-дослідних інститутів, які працевлаштовують випускників, знайомитись з організацією та результатами науково-дослідної роботи студентів, технологіями розробки навчальних програм, реалізацією та оцінкою якості освітньої діяльності, навчально-лабораторною базою для підготовки фахівців, використанням комп'ютерної техніки і т.д. При цьому, на відміну від роботи комісій ДАК, головна увага повинна приділятись змісту програм, використовуючи якісні критерії та експертні оцінки. Рішення про акредитацію програми має прийматись на підставі висновку експертів Асоціації, яка складається на дві третини із представників промисловості, інженерного корпусу, ділових кіл, наукових співробітників і лише на одну третину з працівників вищої школи.
Істотною відмінністю суспільно-професійної акредитації освітніх програм від державної акредитації вузів є і добровільність її проходження.
В Асоціацію за власним бажанням можуть звертатись ті вузи, які прагнуть продемонструвати особливу прихильність до якості освітніх послуг та підготовки фахівців в галузі техніки і технологій, отримати незалежну зовнішню оцінку та кваліфіковані рекомендації щодо вдосконалення освітніх програм, публічно заявити про високу якість освіти, підвищити конкурентоспроможність на вітчизняному ринку освітніх послуг, поліпшити працевлаштування випускників, отримати міжнародне визнання, завоювати і зміцнити свої позиції на світовому освітньому ринку.
Інформація про діяльність європейських суспільно-професійних асоціацій розміщена на сайтах АІОР (http://www.aeer.ru/) і акредитаційного центру (http://www.ac-raee.ru/).
Свіжевська С.А.
